Я душу й серце розриваю.
Сум - в грудях, сльози - на очах...
І інший вихід я не маю,
Бо гірко плачу по ночах.
Нутро я вирву із тобою.
Хай буде боляче - стерплю!
Так, може, впораюсь з любов`ю?
Тебе забути я молю.
Забути щастя теплої ночі,
Міцні обійма, стук сердець,
Твій подих, очі, твої очі
Вони жадали так мене.
Забути хочу поцілунки.
Забути міць спелетіння рук.
Забути, що було дарунком
Кохання наше із Небес.
Забудь і ти... Прости, пусти, благаю!
Скажи, - не любиш, будеш не зі мной.
Бо, повторюся, виходу не маєм!
Дві різних долі Бог нам дав на двох.