ти крапка без ‘і’
кінцево-дотична
то простір змалів
віконням від січня
то б’ється то ні
заходиш постукай
край скронями гнів
чеканням розлуку
б’є серце у дзвін
нападало гулу
мов білих пір’їн
із мрій що минули
стоїть течія
завмерла на фото
вона нічия
з паперу на дотик
із уст на уста
закину у слові
крім світла з хреста
примирення крові
позбавлення крил
і зречення квіту
приброкання сил
що марили світом
у гавані літ
яса якір кине
у хвилі-золі
зворушаться тіні
розбуджений час
хитнеться як віра
на тім що мовчав
хай висохне сіре
на тім що стояв
хай вийде на люди
ти крапка моя
а інших не буде
25 Січня, 2013