Сумувало літо за бузковим цвітом,
Витирало сльози хустками хмарок,
Та втішали літо яблука налиті:
"Ще не вчило листя осені танок!"
Не печалься, літо, за бузковим цвітом –
Пошукай відради в кришталях роси,
Не спіши з дощами та ще й з холодами,
А мерщій у гості сонце запроси!
В синьооке небо закохайся знову,
Вітерцем ласкавим луками пройдись
І вишнево-стиглу надягни обнову
Та й лети, щасливе, у захмарну вись!
Та сумує літо, молоде і вмите,
Все пита поради в ранньої зорі,
Бо підступна осінь прошептала тихо:
"Поступися, літо, я вже на порі!"
Сумувало літо за бузковим цвітом...