***

День згасає. Спочивають натруджені руки.
Сонце золотом пестить верхівки дерев.
Вже гуртуються десь журавлі до розлуки,
І змовкає стальної кінноти напружений рев.

Сивий смуток лягає на стишене місто,
Осипаючи порох із стомлених пліч.
День пройшов - разом з ним закінчилося літо.
На широкі рамена дахів опускається ніч.

Осінь звично щорічні проводить обжинки.
Хтось із цього вагомий отримає зиск.
Ніч пройде. День по ній справить поминки,-
Ранок виштовхне в небо розжарений сонячний диск.