Помовчимо, бо зрозуміло все без слів.
Був час – і я, і ти одним-єдиним були.
Та більше не пиши мені листів
Нажаль, не в силах ми повЕрнути минуле.
Ти більше не пиши, бо серце рве на частки –
Не маю змоги й далі жити так.
За що ці кари й лиха ці невчасні?
Збагнути це не можу я ніяк.
А все ж було так ясно і так просто:
Ти був з другою, з іншим я була.
В моє життя клинком ти вперся гострим.
Це коло розірвать я не змогла.
То коло, що мене сильніш стискає.
Пекельним полум`ям твої листи печуть.
І місце ти зайняв, я вірно знаю,
У серці, у моїм – не десь там,де-небудь.
************************************
Помолчим. Ведь без слов все понятно,
Ты и я – две родные души
Только нам не вернуть все обратно
Больше писем ты мне не пиши,
А то сердце порвётся на части
И так больше я жить не смогу
Отчего же такие напасти,
Наказанье за что, не пойму.
Ведь всё было так просто и ясно.
Ты с другой, я с другим и вот, вдруг..
Ты ворвался в мою жизнь напрасно
Не смогу я порвать этот круг,
Что сжимает меня очень тесно.
Но письмо от тебя жжет огнём,
Видно прочное занял ты место
И не где-нибудь, – в сердце моём