Повний місяць заглядає
Уночі в моє вікно,
Він все бачить і все знає
Де і що і як воно.
Де радіють, де страждають,
Що бажають від життя,
Як себе самі сприймають
І яке воно буття.
Місяць блідне і повніє
Від мовчання і від знань,
Він лиш світить, а не гріє,
Свідок втрачених бажань.
Я вікно своє зашторю,
Місяць щоб не заглядав,
Не удачі сам поборю
Так щоб місяць і не знав.
Краще двері в дім відкрити,
В гості друга запросить,
Щоб порадив що робити,
Як поразки пережить.
10.02.12.