Це я звик?

Фибоначчи
Я вище думок.
На ваш останній виклик
І фатальний дзвінок
Без цеглини та без рук
Я збудую куток.
 
Пластилінові меблі
На всі випадки життя
Та небезпечну греблю.
Ентузіазм зашкалює,
Перегибає стеблі.

Квиток та ліхтарик,
У кишеню любов.
Хтось назавжди з очей зник.
Та крім своєї хати
Нічого не бачу. Це я звик?

Або нова зрада,
Притиснувши друзів,
Дала їм пораду
По прикладу Гітлера
Та його Божого Граду.