Твоє мовчання завдавало болю
Гострішого як ніж отруйних слів
Любов до тебе ув’язнила волю
З’явившись із моїх пророчих снів
Блукала стомлена в туманах сподівання
Врятована цілунками брехні
Розп’яв ти на хресті моє кохання
Та воскресають досі спогади сумні
Навіщо зруйнував дівочу радість
Забравши без турботливу красу
Ти відчував до почуттів цікавість
Я ж берегла мов вранішню росу