Якось з друзями ходили,
Ми з дружиной по гриби.
- «Тут місця, щоб знали, гарні!»-
Й на болота завели.
Попередили раніше:
«Чоботи треба взувати,
Бо буває й до коліна,
Десь у воду можна стати.
Топі тут ніде немає,
То ж збирайте!» – і пішли,
Ми і справді було зразу
Декілька грибів знайшли!
Нам не йти б , біди не знати!
Залишились як удвох,
Ніколи гриби шукати,
Нам було.
На чотирьох, -
Стане люба десь на кочку,
Так кричить, як би ж хто знав,
То які вже там грибочки,
Тільки жінку й рятував!