Чому гріхи неіскупимі?
Чому ж так давко на душі?
Проходять дні та все десь мимо,
летять, як наче у ві сні.
Все мчать швидкою чередою:
то ніч за днем, то день і ніч,
Іду, біжу, лежу чи стОю,
та не збагну, у чім тут річ?
Не в тому річ, що дні проходять,
що теплоти ніде нема.
Життя за носа долю водить -
то відпуска, то обійма...