Стоiть Шевченко над Днiпром.
вiн чує як реве ревучий,
як хвилi синii Днiпро
несе валaми, б`е о кручи.
Як Верховина по веснi
шумить зеленими гаями.
Як Полонина на веснi
квiтне барвистими квiтами.
Якби Кобзар до нас попав,
той хто Украiну кохав -
як син, велику, вiльну мати
То твори, писанi, також
його примусили б ховати.
Знов володiють всiм "пани" -
але своi - не москалi!