Я росповім, яке гарне небо
Осяє зорями нічну блакить
Я кохаю тебе, і наче на сповіді
Назавжди запамятаю цю мить
Нічна прогулянка, собою вдовольняє
Рожевим сяєвом, палають ліхтарі
Прозорою водою, річка тихо грає
Ароматом квітів відволікае ніч
Твоя долонь ласкае ніжність повітря
Так мало світла
Негаразди зовсім не чипають
Зустринемо солнце в обіймах раю
Оксамитові барви вирують вогнями
Завелика подяка нашим богам
Розквітаючі квіти на наших долонях
Зоряним шляхом малюють довкола
Наше майбуття, непізнанний світ
Бурхливих подій, засипають мій лід
Не зі гріючи зовсім, снігом весь вкрит
Твоє майбутьне, це хвиля подій, взліт
Плисти за течією, це смерть в думках
Інші, хто втратив, надію у снах
Алеж всеж людина, і помреш як людина
Сподіваючісь раптом, сподіваючісь назавжди