За нами сумують вокзали.
Вони знають навіщо сльози.
Тільки не вміють латати рани,
І оберігати серця від морозів.
Останній вагон забере надію.
По колу, по коліях без вихідних.
По очах читати ті люди не вміють.
Їдуть вперед, та не знають куди.