Я лежу на лівому боці в чужому ліжку.
У чужій квартирі,домі,на чужій станції метро.
Я їм не дякуючи чужу їжу,
я п'ю не свою каву й не своє вино.
В мене жахливо болить спина,
бо цілий вечір був наче вві сні.
Я три години,мов мала дитина,
горлала зовсім не свої пісні.
На моїй куртці,на грудях та шиї
купа невидимих дірок.
То погляди-ножі.Їх рани ниють.
Я ледь не падаю,як тільки роблю крок.
Сліди від поглядів печуть та бьються током.
І не зважати-справа не з простих.
Болить душа.Під моїм правим боком
розпитує про тебе хтось з чужих.
Ковтаю сльози.Хочеться додому.
Чужий говорить в темноту:
"Ти ж знаєш що вона хороша?"
Кажу:"Я знаю".Тепер не засну.
Мені щокою і по лівій скроні
На чужі подушки збіга печаль
Я пам'ятаю лиш твої слова.Не очі й не долоні..
І розумію,
що мені нестерпно
цього жаль.