Волк – однолюб. Как лебедь белокрылый.
Волчица сгинет, волк к другой пойдет.
… Среди собак обычаи инаки.
Поведай нам, знаток-библиофил:
Когда и как так скурвились собаки?
Кто в звере благородство чувств сгубил?
(Из стихотворения Нерыдайидальго
«Волки и собаки»)
Дивлюсь на зграю зголоднілих звірів
І подумки пригадую цей вірш.
Яке там благородство, будні ж сірі!
Живеться їм, нещасним, усе гірш.
Господар вигнав, щоб харчі не тратить.
Погрожував побити навздогін.
То як їм, родичам вовків, не бідувати?
Рятунок – відшукать адреналін.
За щастя мають полизати суку.
У кожного самця – одна мета.
За це терпіть готові біль і муку,
Чужими є закоханість, цнота.
Чи ж варто винуватити кудлатих?
За них, бува, страшніший вовкулак*.
Погодьтесь, зустрічаються примати,
Яким ще так далеко до собак!
ПРИМІТКА: вовкулак - за народними повір'ями -
людини, що обертається у вовка