Життя...

София Романенко
Він пестить ніжно мої крила, 
І дивиться у очі злі. 
Хоча не знаю чом на силу, 
Мої уста, на мить, німі...
....................................

Відверто кажучи шматую,
Її за крила ніжні ті,
І по устах її сумую,
Хоч за багато слів у тьмі.
.......................................

Ось так від ранку і до ночі
Він спалює її до тла,
А суперечити йому не хоче,
Хоча, напевно, не змогла б...