В цілім світі кухня наша
Мабуть не пасе останніх.
Є в ній і супи, й каші,
І рецепти для познання.
Може хтось там любить чіпси,
Гамбургер їдять із сої,
Українцю зранку ліпше
Тільки сало з ковбасою.
У англійців є овсянка,
Сир їдять усі французи,
Українцю ліпше зранку
Галушків з`їсти «від пуза».
Є шурпа у азіатів,
Це – узвар м`ясний та ситний,
Та борщу ніхто не зрадить,
Горщик в перерив обідній.
Ще – налистники з млинцями,
Чи –із сиром, чи – із м`ясом,
Буженіна з «кабанцями»,
Чи з узваром, чи із квасом.
Пелюстки капусти з бочки,
Перець з банки «шишкуватий»,
Помідори, огірочки,
Та кавун солонуватий.
Іноземцям – дай «фаст-фуди»,
Без обмежень, без розбору,
Ми ж – обачливіші люди,
В шлунку держимо мікрофлору.
То ж у цілім світі наша
Кухня, мабуть, - не остання.
Гордість наша - то не каша,
А вареники в сметані.
Може з вишнею, може з сиром,
Я секрети бережу,
Доки «сотий» їм без міри,
Вже на «першому» сиджу.
Все би з`їв я і одразу:
Ковбасу домашню, «зрази»,
Фаршировані перці,
Та із рисом «голубці»,
«Дерунів» велику гору...
Може досить вже? -Облиш.
Хочу вилізти з за столу,
Та несуть смачний «куліш».
«Хропачка як заморили» -
Перебралися під дах,
На обід борщу зварили,
Та, й «чверть» є «на бруньках».
Всі секрети йдуть від серця,
Від бабусі... до онуки,
Та зробити щоб усе це,
До «секретів» треба руки.