закапелок дрімоти
стійла
слів для ідей
де повторює
цо-так
поламайстер сердець
п’яний сторож
для цноти
як завівся
іде
потакати
хвилинам
наче з лісом вогонь
задаватися
з ними
прилягати
до скронь
відчинивши крамничку
на околицях вух
він заходить
у звичку
мов копито
в траву
із вкарбованих терцій
ополонок нічних
снами дихає серце
мов у відрах
лини
а чиясь
негосподня
всевідчутна рука
тягне душу в безодню
аж пустіє в думках
і в цо-так
неповторна
наче обриси
хмар
переходить
у чорнім
оліхтарена тьма
(к)рай мені
неземному
що в сніжинці летить
гріє місце
свідомість
і лаштує
кути
6 Лютого, 2013