Помирає дід Микола
І чекає раю.
Ну така в людини доля:
Бац! – І вже немає…
Пригадав роки минулі…
Ох і побатрачив!
– Прощавай, – кують зозулі, –
Що ти, дурню, бачив?
Гроші снилися ночами,
Не давали спати,
Бо хотілось до безтями
Мільйонером стати.
Їв картопельку, салати,
Сало – лиш на свято.
Пив якісь денатурати.
(Без закуски часто).
Євро, долари та гривні
Хоронив у скрині.
Й що зібрав по копійчині,
Знадобилось нині.
Вмить не стало капіталу:
Лікував болячки,
До аптек й медперсоналу
Повідносив пачки.
За здоров’я розплатився
Не одним банкнотом.
Та єдиного добився:
Став ураз банкротом.
… Стогне небіж: «Помираю,
Підготуйте ноші,
Відпустіть мерщій до раю,
Закінчились гроші!..»