Ех ніч.. Щось особливе в цьому слові..
Для когось це лише солодкий сон,
А в мене в голові словесна повінь!
Із рими, що лунає в унісон.
Шалені звуки не дають поспати,
Умілі злодії вже викрали сонливість,
а на душі моїй - залізні грати,
у ній ховаю я усю чутливість.
Це як поїсти й не відчути смаку,
Мов дихати й водночас задихатись,
Слова летять на лист, як на атаку,
І я до них повинна прислухатись..
Ех ніч! Не просто сонце за горами,
Щось таємниче, створене для того,
Щоб на папері оживали епіграми,
Минулого. Магічного. Живого..