Я мовчатиму, ти забувай.
Нічого не залишилось мені.
Ми не знайдемо неба край,
Бо навіть тіні власні нам чужі.
Між рядками шукатимеш сенс.
Дарма, там немає правди.
Нести до останнього свій хрест.
Я не зумію, я вже падаю.
Двері замкнені в минуле.
Втрачені були ключі.
Ми про все забули,
Не збереглось ніяких почуттів.
Навколо темно, сліпну я.
І сподіваюсь без надій.
Та розумію, що дарма.
Бо світлий світ давно не мій.
Збожеволію від рідних стін.
Що далі? Не рятують люди.
Благати буду, ти не вір,
Бо ще дарма осудять.
Я мовчатиму, ти забувай.
Нічого не залишилось мені.
Ми не знайдемо неба край,
Бо навіть тіні власні нам чужі.