Перебудь і негоду, і спеку,
буревій, каламутну сльоту,
і дорогу, нестерпно далеку,
крізь облудну свою самоту,
де вітрами розіпнутий спокій
чує в кроках задумливих днів
одчайдушне мовчання пророків,
переливчастий скрип терезів.
Перебудь, і прощенна дорога
попри сльози, терпіння і гнів,
врешті виведе душу до Бога,
у якого немає РАБІВ.