Він хотів би цілувати їй ноги.
Малювати з неї картини, чи драми власного життя.
Натомість заглядає в шпаринку монітору
Проводжає поглядом такі звабливі літери,
Решту домальовує кленовим сиропом забуття.
До мозку підступає якась дивна ейфорія
І здається – вона твоя на якусь долю вигадки…
Але ні! Вона реальна, втім не тобі пече млинці на сніданок.
Проводжає в школу не ваших дітей.
П’є геть противно зварену каву.
Та не з твого горнятка і не з твоїх ідей.
Але ти будеш мріяти про неї чи таку, як вона.
Заглядатимеш в глянці і на тих чи інших сторінках
Ти шукатимеш вигаданого щастя…
Хотітимеш цілувати їй ноги, обличчя, вуста.
Проте ти занадто правильний.
Занадто естетично голиш обличчя, чистиш взуття.
Сподіваючись подобатись такій,
Яка любить брутальність та моду
Більше ніж правильність твого почуття.