Я навіть подумки завжди з тобою.
Минає час, та не минає сум.
Як тятива натягнута стрілою,
Зривається весь простір моїх дум.
І ти, коханий, певно зачекаєш,
Аж доки я до тебе доторкнусь,
І ти за кроками мене впізнаєш,
"О, любий мій" - до тебе обізвусь.
І буде так життєво необхідним,
Тепло твоїх долоней на плечах,
І лагідним таким, таким тендітним,
Є почуття любові у очах.
Я навіть подумки завжди з тобою,
І з радістю живе душа моя!
Закохана, хоч іноді до болю,
Так ранить думка - "Не мій..." і "Не твоя...".
20.02.13.
(изображение со страниц интернета...)