Ти повз серце пройшла, як весни диверсантка,
й підірвала моєї зими арсенал,
де пекучих очей калаші та берданки,
із яких в крижані я зіниці стріляв.
Підірвала увесь, але зброї не жалко
й сподівань на взаємність, які не збулись.
Каблучків задзвеніла блискуча морзянка:
"Зиму знищено! Весно, з`явися скоріш!"
Ти по серцю пройшла, як весни диверсантка,
і минуле сумне розстріляла в упор.
Серце влучне тепер, і все буде в "десятку":
і побачення перше, і перша любов!