(По мотивам стихотворения на украинском языке «Застигла мить...» Веточки Вишни http://www.stihi.ru/2013/02/21/8004)
Мне неуютно в этом мире вьюжном,
Творец на нитку нижет дни -
Так нужно.
Как разобраться,
В чем моя вина?
Не мне судить,
Предполагать, как будет,
Иль было б как,
И был ли выбор труден…
Портрет в стекле на краешке стола -
То малое,
Что от тебя осталось.
Еще дела,
Заботы,
Встречи…
Старость.
Встревоженные ветром провода,
Плен ледяной реки,
Кусты,
Скамейка,
Тропа наверх, петляющая змейкой…
Наш поцелуй…
Всё в прошлом.
Навсегда.
Оригинал: Веточка Вишни «Застигла мить...»
Так незатишно мені в цьому світі хуртовиннім...
Ниже хтось на нитку дні,
Я не винна...
Не мені судить про те, що могло буть, та не сталось,
На столі його портрет
Наостанок.
Ще - розмови та дзвінки,і побачення в кав'ярні,
Та з легенької руки -
Перший ранок...
Розтривожені дроти, в льодянім полоні ріки,
Ми були колись на "ти",
А тепер чужі навІки.