І сумую, і ревную,
І спокою не маю.
Коли б любенько кохав,
Не гуляв би, не зміняв.
І навіщо він такий,
Любий, хтивий та чужий?
Хай же світленько мандрує,
Мою долю не зіпсує!
Ні, постій! Ні, зачекай!
Моє серденько не край!
Хай не мій, та пригорнись,
Джерелом моїм напийсь.
То ж кохання бо живе,
Невмируще та палке.
Час невпинно хай минає,
Сонце моє не згасає!
Кохаю!
Люблю!
Сильно,сильно,сильно...