Будую свій храм у душі,
Дзвіницю під куполом неба,
Де зорі так близько вночі
І сонця шукати не треба...
Панують тут радість, добро,
Любов до всього в цьому світі...
І променем лине тепло,
Як ангели Божі з блакиті...
А я все по сходах іду,-
Верхівці не видно кінця...
Та поки люблю, я живу,-
Виконую волю Творця...