Я свічку ввечері сьогодні запалю.
…Долоньки сині, складені на грудях
Навіки… А я так за них молюсь!
То ж тільки душі, то ж уже не люди.
Давили сутінки в німі шибки,
Тулилось лихо по кутках, стогнало,
А в хаті… Там з дитячої руки
Останню крихту хліба відбирали.
Та не прочитано закляття забуття.
В своїй молитві кожного згадаю
Із тих, хто за життя не знав Життя,
Чиє посмертя не назвати раєм.