Коли стоїш на п’єдесталі шани,
Над світом височієш всемогутній,
Коли гориш, вшанований піснями,
Не відгори в старе антимайбутнє.
У вихорі народної любові
Із гребеня натхнення не зірвися,
Тримайся, мов за руку молодої,
Щомиті вдосконалюйся, творися.
Не постарій, не відімри у слові.
Хай Симоненком ти новим не станеш,
Але для нього Землю оздоровиш,
Він із таких, як ти, колись постане.
Шукай нове в буденності звичайній.
Нехай у тихій молитовній втомі
Тобі божественної сили стане
Старі слова сказати по-новому.