Спустись до мене...

Константин Бобров
Спустись до мене, янголе небесний,
Спустись на плечі і поможи мені;
Відкрий для мене знову світ чудесний,
Так само, як колись його відкрила в сні…

Спустись і дай забуть про всі проблеми:
Про ненависть, про дружбу, про любов,
Про всі написані поетами поеми,
Зроби, щоб я мов народився знов...

Спустись й зроби життя моє солодким,
Щоб я повірив в те, що є краса,
Щоб не було воно, прекраснеє, коротким,
Щоб я повірив, що є ще чудеса…

Спустись і я не буду сумувати,
Будь поруч ти зі мною увесь час,
Мені не треба буде більш нічого знати,
Та крім одного-що не розлучать нас..!

Спустись й віддай мені своє тепло,
І вилікуй від смерті мою душу,
Забери із неї усе зло,
Яке в собі тримать я мушу…

Спустись й нагороди мене коханням,
Нестриманим у серці почуттям,
Нездійсненим, новоутвореним бажанням,
Гірким й солодким одночасно каяттям…