Я попала під зоряний дощ
І в трояндовій зливі купалась.
Я збентежилась зранку щось:
Це думки, як колись закохалась...
Йшов тоді волошковий дощ,
З градом зір,золотих, яснооких.
І тоді я бентежилась щось:
Бо все бачило небо високе...
Бархат маку, щемлива синь
Тих волошок, що були дощем.
Боже милий! Це ж стільки краси!
Зорі в поле упали кущем...
Золотилась пшениця густа,
Сяйво місяця лилось в долоні.
Поцілунок твій впав на вуста,
Щедро квітнули маки червоні...