Чомусь

Ксения Але
Ти приходиш до мене в сни,
Так тихо, до безнадії,
В твоїх долонях, відгуки весни,
В обіймах спокусливої мрії…

І трепетом, здіймається душа,
В раптовім світлі, двоголосся,
Від дотику, здригається рука,
Цілунки торкаються волосся…

Неначе паморок серпанку,
Замріяно, вдихаю аромат,
Розбиваю кавову філіжанку,
Босоніж, шукаю компромат…

Серцево, здригаюсь від сну,
Дивлюся в дзеркало німе,
Розумію – більше не люблю,
Та пам*ять, чомусь не йде…
22.10.2012