Гастрольні ілюзії життя,
Гаптують мережку, довкола шиї,
Холодним змієм, сплітається земля,
Думки сполохано, летять у вирій…
І хто б подумав, бо не знав,
Довкола стільки сонця і тепла,
А ти на місці, так довго відстояв,
Що погляд, заморозила пустота…
Ось і віяло свободи – безтямно,
Усе зникає і летить – захолола,
А спогади танцюють, так багряно,
Що й забуваєш, ненароком – квола…
На песимістичній ноті, спинилися слова,
Хтось скаже, що рима без правил та натхнення,
Та що робити, коли радість неземна,
Викарбувала задом наперед, твоє затмення…
07.01.2013