Грай, грай та скільки, можна грати?
В одіялі, ковтаються слова,
Порвані струни фортепіано, не навчені мовчати,
Коли мізки, плавить ця брехня...
Ну, що? Зтанцюєм блюз на скрипці,
Шкарпетки одягнем на думки,
А очі, дов*язують ілюзію, як спиці,
Усі ідеї - шалені коханки Пустоти...
Іти, вертатися і знов мовчати?
І як клеймо, ковтати бруду сірий дим?
Та краще пити каву, спати, марудити, літати,
А тоді, спокійно, змити божевілля грим...
04.03.2013