Потягло на лірику на лірику
Та таку яку шукать дарма
Що її ані в одному збірнику
Ще ніким написано нема
Та звучить вона чомусь на веснами
І шумлять її уже гаї
У воді звучить вона під веслами
А спіймать не можеш ти її
Невловима, вільна, неприборкана
Серце розбентежила моє
Над душею плаче жайворонками
А себе піймати не дає
Тож, напевне ні в якому збірнику
Щоб втолити зболену душу
Не знайти мені по серцю лірику
Доки сам таку не напишу