- Що, серденько моє,
ти знов засумувало?
Чи не хвата обійм,
Чи поцілунків мало?
- Хватає мені ласк,
і ніжності... й любові...
А сумно мені так,
що не завжди з тобою...
- Невірна та печаль,
вона тобі здається.
Та що ж мені робить?
Ми в різних грудях б`ємся.
- Покинь свій рідний дім,
я ж так тебе чекаю!
Скоріш сюди прилинь,
прилинь до мого краю...
- Але ж тоді, мій цвіт,
загину я назавжди...
Та воля є твоя,
все буде, як ти скажеш...
В закоханих з тих пір
живуть два серця поряд:
одне - моє... друге -
дарунок від любові.