Прожитих днів аж ціла низка
Моє покинула житло
Тепер вже в них друга прописка
І в мене їх як не було
Але, відверто поміж нами
Вони не зникли із землі
А поселилися віршами
У мене жити на столі
І ми із ними як родина
Завжди спілкуємось щодня
Бо стіл = це їхня Батьківщина
І, що на нім - це їх рідня
Горжусь родиною такою
Бо многодітна ця сімя
Завжди наснажує любовю
Моє життя й моє імя .
І знаю я допоки жити
В свої подальші буду дні
Мене тут є кому любити
І є кого любить мені.