Найдорожча стежка

Анатолий Фурсов
І знову затишна квартира
І вечір стоїть за вікном
І зоряні виснуть пунктири
І пахне так щемно бузком
Здається весна, і здається
Чого сумувати, коли
За покликом власного серця
Дороги удаль повели
І ось я в широкому полі
В який уже привітав
Знайоме до болю роздолля
Що юність мою памята
І памятаю, і память
Не зрадила цих ось стежок
І ту найдорожчу - до мами
Де щемно так пахне бузок