Ще день прожитий тільки марив
На ніч притулок десь знайти
А містом вже снували пори
І плавились недремності пласти
І, щоб у них не загубитися
Здає себе в довічний він архів
Де літ прожитих вже сториця
Породжує історію віків
Й колись, листаючи архіви
Воскреснуть в спомині літа
Куди з прожитих літ манливо
Щораз недремна память заверта.