Сезонне

Вітер розкидає ганчір'я,
а весна з кісткового борошна
ліпить щось і зве на ночівлю всіх,
кому порожньо, кому боляче.

Чимось з присмаком вісті прикрої
пригощає і, щоб не плакали,
каже: "Варто було б вам звикнути.
Я щороку для вас однакова."