Зіграєм в кішки й мишки. Пам'ятаєш?
То я тебе, то ти наздоганяєш...
Мені цікаво хто прудкішим став,
хто волю до призів усю зібрав?
А може в схованки? Не хочеш?
Хоча, із пошуками всіх ти заморочеш...
Таким лишився як і був
і дивно, що дитинства не забув.
А пам'ятаєш нашу скелю на горі,
де спалювали гілочки сухі?
Знаєш, мені все ж сумнівно
коли била, що дивився гнівно.
Це ж тільки право мала я, щоб вдарить,
ти ж хотів противників в нокаут відправить.
І усмішка твоя з минулого не в'яне
бо ти любив мене, немов дитя кохане.