Весна. Сніги і паморозь іскриста.
Неподоланна влада протиріч.
У небі антрацитовим намистом
криклива галич розсипає ніч.
Іде зима, приборкана весною,
за березневий світлий небокрай,
торує шлях неспішною ходою
і світові шепоче: «Прощавай…»
Ронить завія пелюстки останні
на біло-сріберний зимовий слід,
згубивши небо в чорній ікебані
зігрітих сонцем тополиних віт.