***

Анатолий Порхун
ВІСЬ 3EМЛІ

"Де вісь Землі?", - ще з малих літ
Питав я учнів старших класів.
І, щоб пізнати білий світ,
На в'яз високий часто лазив.

А світ мені вважався кругом.
І вісь Землі шукав я вперто.
Стелився світ квітчастим лугом
Й ховавсь за дахом гостроверхим.

Ще вище в'яза був той дах.
Губився обрій десь в імлі ...
На літаках і поїздах
Я став шукати вісь Землі

Та поїзд ніби заблудився.
На рейках часу він зав'яз...
Я все вертаюсь в край дитинства,
Де рідна хата, дідів в'яз.

Вплелась у чуб мій сива в'язь,
І зрозумів я не одразу,
Що вісь Землі — той самий в'яз.
На нього внуки вже вилазять.

Нехай спочатку з верхніх віт
Вони побачать білий світ.
Спитают потім: "Хто твій дід?"
І наш продовжать родовид.