Ганьба Тобі, моя країна,
За те, що у розбраті живеш.
Яка ж Ти "вільна та єдина",
Коли тягар душі несеш?
Чому допіру нещасливі
Усі Твої доньки й сини?
А незалежність твоя - привід,
Ти - полонянка без вини.
Я вірю, мудрий мій народе
Переживе своїх панів,
І тих, паплюжив хто свободу,
Хто від свободи очманів.
Час пройде, але ж нам з тобою
Від сорому нема де дітись,
Після майданних цих "хероїв",
В очі братів, як подивитись?