***

Сиділи птахи на тополі - тихо гомоніли,
Про те, про се, про  свою долю ніжно дріботіли.
Хвалилися, тужилися  - сестру дожидали,
Одна одній добре слово довго замовляли..

Чекали наймолодшую сестрицю-дівицю,
завели розмову ту - довгую,ницу.

- Ой,нема щось України, - замовила перша,
- Десь гуляє напевне ще,молода і вперта.
До подруги полетіла, молодій літа,
Нема їй ще клопоту - над чимось сидіти.

- Ой,сестриці,та бачила, - підтримала друга,
Над рікою літала,щебетала думи..
- Та про що ж їй щебетати?",-підлетіла третя.
20 років від роду,а туди ж - уперта!

- Ой сестриці любії, - говорить четверта,
Україна і без батька,вона і без неньки.
Нема того клопоту, що немати сили,
А вірити і летіти,хоч встромляють вила."

- Ой не хоче,соромиться, -раптом каже перша,
Допомоги сторониться. Я ж кажу - уперта
- Сильна духом дівчинонька, -вела далі птаха
От й не пита допомоги ні в свата, ні в брата.
Має добру ніжну душу і розумну вдачу.
Хоч і має 20 років - та вже не ледача..

Говорили довго-нудно,кісточки вмивали..
Та не знали головного, що птахи немає.
Одне крило підгоріло, інше відірвали.
Ще рік тому вороная у Дніпро упала.

Тільки чути десь далеко клекіт невмирущий
А ви, сестри, говоріте : вже птасі байдуже,
А ви, сестри, не тужіте, і сльози не плачте
Бо має птаха виводок - нових і ще кращих.

Бо Україна славная не вмре, не загине,
Будуть діти, будуть птахи пісню гомоніти
Будуть тихо клекотати і сльози втирати
А сестру вашу,молодшую, їм в біду не дати!!

Бо не вмре , не загине слава українська
і над рікою дніпровою нестиметься птиця
І в берегах крутогорих нестиметься пісня
Бо Україна - душа у сестрі навічна...
                6.07.2008