Немає у серці суму!
На самоті
У вишуканому вечірньому вбранні
Епізодично спалюю думки.
Ці шалені кривдники самотності
Руйнують простір моєї безпеки,
Втручаються в траекторію магічного злету,
А потім впадають у депресивний стан смутку.
На самоті
У вишуканному вбранні
Стривожений блиск очей
Втішає твоє натхнення!
Але руйнує мій простір,
Що створювала із смарагдових ниток надії.
На самоті володію думками,
І опановую волю.
Самотність - не кара,
А терпка спокуса журби.
На самоті свідомо руйную думки,
Тримаючи спогади-свитки у слабких долонях.
В безодні втішається світ
На самоті.
Ховається теж від омани бурхливого щастя!
Не вдався
Стрибок у полон-височінь!
Та я не самотня, бо є у посмішки тінь,
Що грає акорди любові.