Кради мою душу, щоразу спалахом запікай у вічність.
Без заклинань й відварів трав, у цьому є щось більш магічне.
Кради мій погляд, усмішку і всі моменти в безкінечність…
Кожного разу всі ці слайди розповідатимуть відверто
Багато більше ніж ти би зміг. Очима прочитаєш щирість.
Та не між літер і рядків, а між тим всім, що не повернеш.
Це надто більше ніж тату чи шрам на обгорілій шкірі.
Ефіри, пера рідкісних птахів – це все ніщо, цієї магії не спиниш,
Не викинеш і не зітреш. В цих діафільмів більше сили.
І якщо в попіл спалиш все, і десь понад полів розвієш.
Та на магнітній стрічці в вічність все вкарбувалось…все лишилось…
Отож кради моє життя, та пам’ятай – завтра пожнеш, що нині сієш.