Ой, весняний вітер колиха тополі...
З вітром я зустрівся наодинці, в полі...
“Чом ти на одинці?” – вітерець питає.
“Досі не зустрів я ту, що покохаю.” –
Розповів я вітру. ...Вітерець неначе
Трохи зажурився і сказав: ”Козаче,
Он за тим горбочком, я напевно знаю,
Знайдеш ти дівчину, ту, що покохаєш.
Не сумуй, козаче, дуже не журися...
Як зайдеш до двору, дівчині всміхнися...
Ти іще не знаєш, що вона чекає
Коли ти до двору її завітаєш.”.
Ця промова вітра мене окрилила...
Де ж ти, моя люба?.. Де ж ти, моя мила?..
Я на крилах вітру мчу у чистім полі,
А весняний вітер колиха тополі...