Мов школярка, бува, посміхаюсь:
Каюсь.
Незнайомцеві душу віддам -
Маюсь.
Не дівчатко ж якесь ще зелене,
Звісно.
Та у серці від щастя бува ж
Тісно.
Кепські спраи бувають у мене -
Грішна.
Просто серце маю шалене,
Ніжне.
А коли від бездушності зовсім
Хмарно,
Значить, серце згоряло дотла
Марно?
Може, кинути к бісу оце все
Варто?
Але ж як загасити вогонь
Ватри?!